Розглядаються питання, пов'язані з заснуванням і виданням наукового збірника "Проблеми слов'янознавства". Проаналізовано тематику публікацій останнього десятиліття, показано географію авторів, які друкуються на сторінках збірника.

Простежено еволюцію славістичних досліджень у Галичині до 1939 р. на тлі розвитку "слов'янського міфу" у суспільній ментальності. Проаналізовано етапи становлення галицької історичної та філологічної славістики від "протославістичних" наративів до нинішнього наукового дискурсу. Досліджено зародження та трансформацію "слов'янської ідеї" та її похідних у колективній свідомості галичан. Розглянуто взаємозв'язки між науковими концепціями галицьких славістів, політичними ідеологіями та етнокультурними стереотипами галицького соціуму в різні історичні періоди.

Розглянуто проблеми дискусії норманістів та антинорманістів на сучасному етапі у світлі дослідження етимології назви Русь. Показано вразливі сторони гіпотези слов'янського (ободрицького) походження Рюрика та Русі.

Досліджено процеси запозичення та розвитку українськими малярами останньої третини XIII - перша половина XVI ст. болгарських іконографічних традицій. На підставі комплексного аналізу, співставлення та порівняння пам'яток болгарського та українського станкового і монументального живопису зроблено висновок про значні масштаби поширення на західних окраїнах Русі зразків болгарського живопису в період "другого південнослов'янського впливу", що значною мірою інтенсифікувало роботу місцевих малярських осередків.

Розглянуто питання чисельності, особливостей внутрішньостанового складу, конфесійної приналежності дворянства білоруських губерній у першій половині XIX ст. З'ясовано вплив цих факторів на процес консолідації нації.

Проаналізовано динаміку сприйняття Польщі та поляків різними суспільними групами населення сучасної України. Констатовано, що сприйняття та ставлення до сусідньої країни та її мешканців зумовлено в сучасній Україні регіональною та історичною поляризацією світогляду громадян, складним, а часом травматичним станом історичної пам'яті, розвитком міждержавних відносин сусідніх народів. Розглянуто уявлення українців про історію та сучасне становище Польщі, відображене в їх суспільній свідомості, репрезентоване в шкільних підручниках, науково-історичній літературі, засобах масової інформації, художній літературі. У висновках підкреслено продовження функціонування багатьох історичних стереотипів щодо Польщі і поляків, які виникли в попередні історичні періоди і не відображають нинішнього стану польського суспільства та його культурних здобутків; вони перешкоджають сприйняттю Польщі і поляків як дружнього європейського народу.

Здійснено огляд проблем, пов'язаних із дослідженням польськомовної епіграфіки сучасного Львова, а саме - збором матеріалу, його відчитуванням, аналізом, класифікацією, картографуванням і введенням одержаних даних у науковий обіг.

Розглянуто обряди, звичаї, землеробські практики тощо, пов'язані з культом св. Іллі, які знайшли своє відображення в польських, російських та українських прислів'ях. На підставі аналізу мовного матеріалу, а також розвідок, присвячених народній культурі поляків, росіян і українців, зроблено висновок, що такі прислів'я були більш поширеними у східних слов'ян.

Порівняно твори Б. Папроцького "Testament starca jednego" та його ж чеську версію "Ksaft, jenz byl od jednoho starce ucinen", встановлено подібності та відмінності між ними.

Досліджено вплив фізіократичних ідей на хорватську та сербську літературу XVIII - XIX ст. Надано перелік творів на господарську тематику. Розглянуто оригінальний твір хорватської літератури "Сатир або дикий чоловік" М. А. Рельковича та перекладний твір А. Т. Благоєвича "Кінкі, кохінхінська історія, для інших країн корисна".

Висвітлено питання рецепції байок І. Красіцького та балади "Пані Твардовська" А. Міцкевича українським письменником XIX ст. П. Гулаком-Артемовським. Запозичивши від польських авторів передусім теми та сюжети, П. Гулак-Артемовський створив нові твори, пристосовані до рідних умов і надзвичайно креативні.

Висвітлено еміграційні контакти росіян з сербами у сфері історії, культури, екзистенціальну ситуацію обох націй у XX ст. Розкрито міжнародний діалог росіян в Югославії. Взаємні стосунки цього періоду характеризуються за діалогічним принципом Бахтіна.

Зіставлено тенденції творення художніх етнокультурних моделей Кресів, представлених у прозі А. Хцюка та Р. Верніка, з реальним часопростором багатонаціональної міжвоєнної Польщі, у контексті поняття "історична пам'ять". Це поняття є своєрідною формою прояву ширшого концепту - колективна свідомість. Такі сьогодні популярні терміни та поняття, як національна та художня ідентичність, історична пам'ять, колективна свідомість тощо, свідчать про нові тенденції у перцепції антиномії "індивід (особистість) - суспільна група (колектив)".

На прикладі чотирьох характерних словенських романів, написаних у 1945 - 1991 рр., проаналізовано видозміни типів оповідача, продемонстровано шлях розвитку словенської літератури від соціалістичного реалізму до модернізму в літературно-історичному контексті. Теоретичним підгрунтям стала концепція нарації та фокалізації Міке Баль.

Розглянуто такі поняття, як "цикл", "циклічність" і "циклічна структура" твору, на прикладі антиутопічних творів сучасного сербського письменника Б. Пекича "Сказ" (1983), "1999" (1984) і "Новий Єрусалим" (1989). Під поняттям "циклу" розуміється не лише група творів, а й структура окремо взятого тексту. Письменник дотримується ідеї про циклічний історичний розвиток, тому намагається втілити дану циклічність і в структурі твору, що проявляється на різних рівнях тексту - від багаторазового використання подібних епіграфів і цитат, образів і мотивів, зокрема звернення до категорії міфологічного часу, до певного розташування назв розділів та організації тексту роману.

На прикладі творчості відомого сербського письменника С. Дам'янова розглянуто питання створення постмодерністського метатексту на базі принципів ars combinatoria. Предметом вивчення виступає інтержанрова прозова модель, вироблена письменником з метою переборення формальних жанрових обмежень, гетерогенний характер якої проявляється в поєднанні текстуального та візуального, у застосуванні стратегій колажу та засобів інтерсеміотичного перекладу.

На прикладі фантастичних оповідань з перших трьох збірок П. Павличича, які вийшли друком у 1972 - 1976 рр., досліджено особливості його постмодерної поетики, та визначено вплив цих оповідань на формування хорватського літературного постмодерну.

Проаналізовано поезію Я. Подсядла, в якій звучать мотиви, пов'язані зі сферою sacrum. Розглянуто різні виміри sacrum, надано відповідь на питання, що означає святість для бунтаря, який зневажає Бога у своїй "Сповіді".

Розглянуто кирило-мефодіївську традицію як рушійну силу у становленні національної, тобто чеської літератури, ширше - культури. До праслов'янських коренів зверталися Б. Бальбін, А. Фрозін, Я. Ї. Стредовський та інші автори чеських мовних апологій - творів, написаних на захист чеської мови.

Проаналізовано стан опрацювання мовної основи українсько-білоруських писемних пам'яток XIV - XVII ст. Виявлено розбіжність дослідників у їх поглядах, яка полягає у визначенні діалектної основи спільної для предків українців і білорусів писемно-літературної мови, її українського чи білоруського підгрунтя.